У системі освіти України, як і в інших країнах світу, стійкі позиції в навчанні дітей з особливими освітніми потребами все активніше займає інтеграція.
З метою реалізації основних положень Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про збереження, виживання, захист і розвиток дітей, національних програм із соціально-педагогічної підтримки дітей з особливими потребами та їхніх батьків в Україні розпочато державний експеримент із навчання цих дітей в загальноосвітньому просторі. Один із таких напрямків - інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками. Навчальний процес здійснюється диференційовано за індивідуальними програмами, посильними для дітей, і за умов кваліфікованої спеціальної корекційної допомоги.
Характерні риси інклюзивних шкіл:
- Домовленість з управлінням освіти.
- Взаємоузгодженість між директорами освітніх закладів.
- Навчанням дітей з особливими освітніми потребами займаються вчителі загального профілю у звичайних класах.
- Запровадженням інклюзивних підходів займається весь персонал школи.
Педагоги та інші працівники всіляко сприяють розвитку особистості кожної дитини.
- Батьки та інші члени родини активно залучаються до прийняття рішень стосовно методів навчання і виховання своїх дітей.
- Плани роботи з дітьми розробляє колектив професіоналів, члени якого ефективно співпрацюють один з одним.
- Ролі і відповідальність усіх працівників чітко визначені.
- Програми роботи з дітьми з особливими освітніми потребами передбачають індивідуальні навчальні плани, розроблені з урахуванням сильних рис, схильностей і потреб учнів.
- Ефективність програм регулярно оцінюють, до цього процесу залучають членів родин, педагогів, фахівців та інших причетних до справ осіб.
- Створення відповідної бази для корекційного блоку: